Територія України, як і Європи в цілому, не входила до регіону, в якому відбувався антропогенез – процес перетворення людиноподібних істот на людину. Першою істотою, що потрапила до Європи була у “людину з прямою ходою” (найбільш розвинуту з людиноподібних істот), або архантроп (пралюдина), або пятикантроп. Близько 1 млн. років тому вони з’явилися у Східній Європі. Найвідоміша стоянка архантропів на території України знайдена у 1974 р. біля с.Королеве на Закарпатті київським археологом В.Гладіліним.
Архантропи постійно пересувалися невеликими колективами у пошуках їжі. Харчувалися вони зібраними плодами, пагонами, корінцями, а також полювали на дрібних тварин, інколи – і на великих – слонів, гіпопотамів, бізонів та ін. Архантропи навчилися використовувати вогонь. Видобувати його вони не вміли і використовували природній, старанно зберігаючи вогнище. Вогонь відіграв важливу роль у прогресі людства, допоміг вижити за умов сильного похолодання на Землі. Під час наступу льодовика архантропи вижили лише у південних районах нашої країни.
Завершальною ланкою антропогенезу стали палеоантропи (давні люди) або неандертальці. Різне обмеження можливостей добування рослинної їжі спричинило те, що головним їх заняттям стало полювання на великого звіра. Здобиччю мисливців були мамонти, волохаті носороги, вівцебики, північні олені, зубри, ведмеді. Впольовували великих тварин гуртом.
Кількість людських стоянок цієї доби, знайдених археологами на території України, свідчить про помітне зростання населення. Пошуки їжі примушували мисливців переходити з одного місця на інше. Багаті на здобич місця та зимові холоди спонукали людей дотримуватися на цих місцях довше і будувати житло. Його основу викладали з каміння і кісток мамонта, поміж ними вставляли гілки й накривали зверху шкурами.
Близький 40-35 тис. років тому на території України запанувала „людина розумна”.