Насичений день. Хороший день. Але стільки всього позвалювалось, дивно. Старі, давно покинуті мною люди повертаються. Виникає питання, нащо? Я все вирішила ще влітку чи восени. Десь посередині. Але мені приємно. Приємно, що щей досі про мене пам"ятають. Але пам"ятають не тою, милою. Я зараз інша, пробач. Все вирішено було 1 вересня минулого року. Все вирішилось. Мабуть було частково боляче, та, але я маю інших, кращих. Можливо зараз не все так гладко як хочеться, але ті люди, були поряд тоді, коли ти так ганебно та легко відштовхнула мене від себе разом зі своїми, навіть до них слова дібрати не можу. Не вертайте мене, я не повернусь. Мені добре так, як є. Такою, яка я є. Або забудьте, або змиріться. Краще перше, мені так буде легше, ніякого дискомфорту. Про мене згадали давно забуті мною друзі. Ті, на яких я сама поставила хрест. Я завершую свій мемуар. Добраніч, країно.