Понять меня, не переубедить
Прыжок мангуста.. пусто… пусто
Жить… я боюсь так дальше жить
В ультра-люстрах
Чи бувало так що я не міг заснути сам
Я стояв і лиш дивився як ховає дощ
Все що сказано тобою
Всі твої сліди
Бо так завжди
У мережі під чужим ніком,
У яке кричати з цих вікон?
Золотоординці, у чужій хатинці.
Ти наодинці. Сам себе питаєш: що робити маєш?
Ти наодинці. З ким говорити, кого слухати? Сам собі Андрюха
ти.
Наодинці дні такі повільні.
Гидка немов горілка, зброя невдах.
Гірка ніби зрада, в голову ніби цвях.
Ламка ніби Lada, твоя мені брехня.
Зимові ночі, коли я тебе не чіпав - пробач
Якщо ти хочеш, я всім розкажу, як тебе я люблю
Поприбираю цей срач, тільки заплач.
it’s not a shame not a crime
neither you nor nor not I
why don’t we wanna spread the wings and a
Жизнь море. Ща поныряем.
Только ты давай, мне доверяй,
И мы телепортом с тобой прямо в рай.
Ты та о ком бьется в моей груди…
И я улетаю.
Вот такой вот мой тупой припев о любви.
Тебе…
танцуешь на рёбрах моих чечётку
у нас с тобою есть future
но оно такое нечёткое
перебирай меня
словно чётки
Во время очередной бури твоих истерик
Я так давно тебя искал по грязным пресным руслам
Зубами сети рвал, напрягая каждый мускул