В моїй голові зараз робиться штормова буря. Не можу все скласти до купи, розставити все по полицям. Мої конкретні дії змушені призупинитись. Оскільки може бути незліченна кількість помилок. Я втомилась робити помилки, а ще більше втомилась їх виправляти. Іноді роблю все спонтанно. Ця спонтанність з рештою змушує мене задуматись та розплачуватись своїм завжди дорогоцінним часом і тому подібним. Хоча, правильно те, що я хоча б намагаюсь все виправити. Намагаюсь повернути все. Я розумію, що ніколи не буде так, як колись, буде або гірше, або краще. А я по житті намагаюсь на все дивитись або оптимістично, або пофігистично. І я зроблю все задля того, щоб зробити все кращим. Я знаю що я роблю, я усвідомлюю та обдумую кожен свій крок. Кожен. Мені набридло сидіти склавши руки та чекати що все принесеться на блюдечці. Так ніколи не було і не буду. Та якщо я нічого не буду робити, я втрачу те, що намагаюсь втримати біля себе. Я достатня кількість причин втримати. Втримати того друга, якій тебе ніколи не зрадив. Дай мені шанс, я не впущу його. Я триматимусь до останнього. І я доб"юсь свого за будь якої ціни, все буде.