03 февраля 2012 года в03.02.2012 20:50 3 0 10 1

Сергій Жадан

Ти відпишеш іще сьогодні, торкаючись теплих літер,

перебираючи їх у темряві, плутаючи приголосні з голосними,

як друкарка в старій варшавській конторі.

Важкі стільники письма

вже тьмяніють тим золотом, із якого сотається мова.

Пиши, лише не спиняйся,

продруковуй ці білі пустоти, протоптуй німий чорнотроп.

Ніхто не повернеться з довгих нічних блукань,

і забуті всіма слимаки помиратимуть в мокрій траві.

В білих снігах, ніби в серветках, лежить Центральна Європа.

Я завжди вірив лінивій циганській пластичності,

бо не кожному випадає цей затяганий шеляг.

Якби ти подивилася в їхні паспорти,

що пахнуть гірчицею і шафраном,

якби ти почула їхні розбиті акордеони,

що відгонять шкірою і арабськими спеціями —

вони говорять, що коли ти їдеш — куди б ти не їхала —

ти лише віддаляєшся і ніколи не будеш ближче, ніж є;

коли мовкне спів старих грамофонів,

з них витікає мастило,

наче томат із пробитих бляшанок

з-під супу.

Не за цими дверима, не в пропалених сонцем містах

розривається кожного ранку натруджене серце епохи.

Час і справді проходить, але він проходить так близько, що ти,

придивившись, уже розрізняєш його обважнілі волокна,

і повторюєш пошепки почуті від нього речення,

наче хочеш, щоб потім, колись, впізнавши твій голос, можна було сказати —

так поставала епоха,

так вона розверталась — важко, як бомбовоз,

залишаючи згаслі планети і перевантажені комутатори,

розганяючи з плавнів диких качок,

які, розлітаючись, перекрикують

вантажників,

бога,

баржі.

Вибираючи курс навчання, поміж інших речей,

ти би мала дізнатись — насправді культура початку століття

вже відтиснулась венами на твоїй повільній руці,

закоренилась в зламах твого цупкого волосся,

перехопленого недбало на вітрі, розвіяного над пальцями,

ніби струмені теплої води над рукомийником,

ніби глиняні кольорові намиста над горнятами і попільницями,

ніби довге осіннє небо

над кукурудзяним полем.

Комментарии

Зарегистрируйтесь или войдите, чтобы добавить комментарий

Новые заметки пользователя

DANAJOLIE — danajolie

24

я подорослішала і стала однією з тих, ким так боялася стати. надто багато недобрих справ, вчинків, думок. жодного сорому. не знаю, як з ...

23

В шумном платье муаровом, в шумном платье муаровом П...

23

хто я? якби я дивилася на себе зі сторони- зневажала б безмежно. за все вчинене зло. для задоволення самої себе. а я відчуваю задоволен...

22

22 жовтня 2016

я кидаю гарні і сумні пісні на стіну, не тому, що ми з тобою розійшлись. вони просто мені подобаються. я віддавалася повністю цим стосун...

24

2 роки тому я так раділа його увазі до мене як до дівчини. якби я знала, чим це все закінчиться.

24

Вперше в житті я настільки закохана. Я хочу йому дякувати за кожну хвилину, коли ми разом. Я готова цілувати його до пальчиків ніг. Я ...