Боже, як я їх люблю. Дуже скучила. В серці назавжди залишитеся. Все ж таки виховала мене 21 школа. Дякую, за ці 9 років проведених в цих стінах. Я зустріла там людей, яких ніколи не забуду, і ніколи не розлюблю, якби і хотіла, хех. Приємно, що згадуєте. Тепло на душі стає, тоді коли разом. Наше літо буде вічним. Дуже сумую, але ж що не робиться, робиться на краще, якось так. Настрій Крихітка - щось на зразок. На відміну від -2012, ну і звичайно ж Димна суміш - кожної весни. Навічно в моєму серці. Сльози котяться мимоволі, люблю такі хвилини щастя, водночас й смутку. Чекаю літа, на стінах моєї кімнати вже є нагадування про "найкраще літо".
Я зробила крок необдумуючи, тепер відповідаю за це. Здається завжди добре там, де нас немає. Добре, коли пам'ятають. Я вже не звами, але поруч завжди. Ось такі хвилини слабкості. Аби ж мені не змінитися без вас, лиш цього боюся найбільше. Обіцяйте, що будите поряд, коли нікуди буде йти. Я дурна. Вибрала не найкращу аудиторію. Моя інтуїція, як завжди кульгає. Що я думала собі, коли йшла від вас? Я щиро вірю в наше найкраще літо.