я ніколи особливо placebo не любила, чи то пак, просто ґрунтовно не слухала, а тут, виявляється, таке. дуже, я б сказала, динамічна і навіть надривна музика. тексти - окрема тема. не всі пісні, щоправда - найбільше мені до душі їх рання творчість. всі пісні хороші лише в the doors, бо це надто суб’єктивно :)
я колись десь робила таку штуку - розписувала свої асоціації з певними піснями. так от, з placebo асоціюється крайня межа вмісту відчуттів в звучанні. крім того, ефект підсилюється відповідною гучністю - вакуумні навушники стануть в пригоді. о, як завернула!
будь-яка медаль має два боки, а інший бік placebo - акустичні пісні. і там вони умудряються роздирати, повільно і зі знанням справи - мабуть, щось схоже відбувається з рибою, яку чистять нагостреним до неможливості ножем, відверто насолоджуючись цим процесом.
переконуємось - "without you i'm nothing", "my sweet prince", "for what it's worth".