де тут я? незвична писанина, ще не доведена до кінця. читаємо?

я боюсь говорити, аби не сказати замало.

я б злетіла давно, якби тільки на це була воля моя.

справа в тому, що тут примусово ніхто не тримає -

без слідів моїх ніг не згниє давно мертва земля.

більш, ніж втримають мої легені, вдихнула б смоли,

що розчинена в кожній молекулі цього повітря.

не пекла б очі сонцем - я краще подивлюсь згори,

як танцюють на моїх кістках дикі, тихі і стомлені діти.

я пройдуся пером по молочній вранішній тиші,

а опісля зірву першу ноту кленовим листком.

за останнім промінням на захід гнатимусь риссю,

серед ночі вертатимусь ширококрилим орлом.