11 января 2012 года в11.01.2012 21:44 4 0 10 1

оце от, що потрішки піднімається зсередини, невпевнено, знову залягає, а тоді сильніше і сильніше, а потім - усвідомлення, що це новий припадок (ай, як негарно, припадком емоції називати).
взагалі-то, емоції, враження і відчуття не зайве зв’язувати докупи, головне тільки аби думки до того відношення не мали. а те, що приходить потім (раніше я б назвала це "висновком", але який це висновок, якшо розум ні до чого, а на досвід все не спишеш?), ніби просвітлення.
до чого це все я? останнім часом почала помічати в собі здатність дивуватись. в сенсі, не так, ніби весь час як само собою, а тут я це помітила, а так, ніби "ух ти, все ще дивуватись? навіть так?". це зовсім не означає, що в мене щось не так з емоційним сприйняттям оточення або щось в тому роді. справа в тому, що це саме через оцю згадану вище диференціацію.
результат - ніби мені знову два роки і я саме напівінтуїтивно отримую основну частину інформації про навколишній світ, а обробка її відбувається лише на основі відчуттів. побічний ефект - грузитись не перестаєш, на жаль.

Комментарии

Зарегистрируйтесь или войдите, чтобы добавить комментарий

Новые заметки пользователя

JANIS — п’ятий кут

11

переїжджаю сюди

http://ja-nis.tumblr.com само собою, тут зручніше

11

поглянь, де ми поклоняємось!

ритуальні барабани, висхідні пасажі голосом, дощ кадр міняється на коти і стріхи, дощ повалене дерево, босі ноги ступають по грубих шма...

11

кто любил, уж тот любить не может, кто сгорел, того ...

мені здається, ніби сни свої додивляюсь за 10 хвилин до того, як прокидаюсь. щойно я снила горами і чоловіком, з яким там ніколи не була....

11

я почуваюсь мертвою. я маю прокинутись!

10

6-6-66 i was little i didn't know shit 7-7-77 eleven years later still don't know any better 8-8-88 it's way to late for me to chang...

12

я можу прорости крізь камінь, а тоді бути вічнозеленою. а ще я ненавиджу ситуації, про які потім думаєш: "я ж не змогла оволодіти собою!"...