Мені 15, а я досі вірю в тебе, мені 15, а я досі чекаю твого свята.Знаєш, я вперше пишу тобі листа, за всі свої 15 років, я вперше пишу взагалі листа, це як не здійсненна мрія дитинства, в мене завжди була можливість написати лист тобі, але мені було дуже лень, і я цим не горджуся.Завжди всі пишуть, як себе поводили цілий рік, ну що ж, цього року я не пожу похвастатись своєю певедінкою.З батьками в мене не дуже теплі відносини, все дуже натягнуто, одне, що рятує, це моя Софі, і друзі.В школі все не так, як хочеться, а навчання взагалі пропало!Мені так соромно за ці свої паскудні оцінки, і я не знаю, як покажу табель батькам, вони ж в мене вірять, а я так їх підвожу.Після того, як всі пишуть те, що вони робили цілій рік вони пишуть, що хочуть отримати в подарунок.Я знаю, що нічого не заслужила цього року.Я повністю в цьому впевненна.Але я хочу, хочу щось отримати в подарунок за те, що вірю в тебе, вірю до останнього.А дитяча віра, на скільки мені відома, найсильніша віра у всьому житті людини.Я хочу, щоб мені батьки подарували гроші, і на ці гроші, я куплю собі книжку Марка Леві"те слова которые мы не сказали друг другу", а ще, флешку на телефонон.
Я знаю, що життя кожної людини проходить по різному, але мені так хочеться, щоб ті люди, які в моєму житті завжди йшли зі мною нога-в-ногу, це було б дуже добре, через те, що я ніколи б не згубила зв'язок з цею, дорогою мені людиною.
Мені 15, а я досі вірю в тебе і чекаю твого свята.Я люблю це свято таким, яким воно є.І я обіцяю, що ніколи не забуду те, що ти робиш для діток сиріт, і на завершення я хочу тобі сказати, що частуну грошей, які мені подарують, я ввідам в дит-будинок малати.Цим дітям допомога фінансова важливіша ніж мені.