Як глупо всігда все получається. Шо в мене за характєр такій дурацкій? Вєчьне стрємлєніє до оцінкі зі сторони інших. Чого б не забити хуй і не робити нічьо напряжного, а тількі насолоджуватись життям. Такє ащющєніє, шо я на якіхось гонках, чесне слово! Де моя била бєспєчность і распіздяйство?! Нашо мені ДЕКОМУ шось доводити…
А ще в мене чудова привичка зрівнювати себе з кимось в голові, притом привсьом, шо ненавиджу коли мене порівнюють з кимось. Бо потім же ж повно розчарування і грусті.
Як дальше жити?! Це ж піздєц.
Так вот раньше я задумувалась над цими двома аспєктами, а зараз нєтушкі, при кожній такій мислі буду забивати грамадний такій болт і повторювати собі шо все прекрасно. Бо все ж і є прекрасно! В мене ж нахрєн все просто супєр!! Чьо я парюсь!