Сходила я недавно на батьківські збори. Тралі-вали-гусельки, Вася те, Дуся це…. а от Єгор - єдиний, до кого у мене немає претензій з російської та читання. Весь клас дружно на мене обертається. Я червонію, кокетливо прикривають пузом і сповзаю під парту. Якесь первісне бажання виправдовуватися - мовляв, так, ну ось такий він у мене вродив, читати любить, всі люди, як люди, а мій ось…..
Після зборів батьки оперативно беруть мене в кліщі, затискають в кут і запитують дослівно наступне:
- А ЯК ВИ ЙОГО змусити любити ЧИТАТИ?
І ось тут я розумію, то це кирдик. Тому що ось стоїть купка тітоньок під і за 40 і мало не з блокнотами в руках чекають від мене, малолітки, детальний майстер-клас на тему "Як я змусила свого сина любити книги", заздалегідь готуючись жахатися драконівським методам. Бо нормальні вони все перепробували і ні фіга не вийшло. І я починаю їм на повному серйозі намагатися пояснити, що не можна людину ЗМУСИТИ любити. Не важливо що. А вони - не розуміють. Адже мій син любить читати? Значить, у мене вийшло його змусити?! Діалог вийшов феєричний:
- Ну, при ньому постійно всі читають. І я, і чоловік, і бабусі…. Він це бачить і читає сам. Повний будинок книг…
- У нас теж повна хата, тато мій ще бібліотеку збирав, книжки дефіцитні тоді були. Три шафи книг, навіть сторінки не розклеєні - бери, читай. І ми весь час купуємо - і журнали, і детективи… А він все перед телевізором сидить!
- А у нас немає телевізора…
-?!
- Зовсім. Ми не дивимося. Ми читаємо.
Так дивилися первісні люди на шамана, щойно помахом руки зупинив печерного ведмедя. Ось він, материнський подвиг! Відмовитися від телевізора в ім'я того, щоб дитина читала! Піти на такі жахливі позбавлення!
- А що ви робите ввечері?
- Розмовляємо, наприклад…
- Про що? Ми от обговорюємо, що по телевізору бачили!
- А ми - у кого що за день сталося. Прочитані книги. Ще зі звіринцем своїм возимося, я вишиваю….
- БЕЗ ФОНУ?!
- Ні, чому - музику включаю, на комп'ютері.
- А новини?
- Інтернет, радіо. Та й не особливо я цікавлюся новинами щось. Найважливіше по радіо скажуть, а подробиці особистого життя зірок мені не цікаві.
- Ну, як же… не знати, що в світі відбувається…
Дивляться вже не як на небожителя - як на небезпечного психа.
- А як дитина без мультиків?
- З диска, на комп'ютері.
- А багатосерійні? Наш он про людину-павука дивився, щас про роботів якихось…
- А навіщо вони йому? Він книжки читає, вони цікавіші.
- Ну, не знаю… Як можуть бути КНИЖКИ хлопчикові цікавіше роботів?!
Як-як… якому догори, блін!
- А до комп'ютера його не пускаєте?
- Навіщо, у нього свій є.
- І не забароняєте цілий день грати?
- Він сам не хоче, йому не цікаво.
- Чому?
- Книга цікавіше.
- Книга не може бути цікавіше! Це ж дитина!
Ось, я вже мати-єхидна.
- А що він зараз у вас читає?
- Кассіля.
- Кого?!
- (Майже жалібно) Кассіля. Льва… (Ну не може бути такого! Ну, подумаєш, не розчули, буває… ;)
- ЦЕ КШТАЛТ ЧЕРГОВОГО ГАРРІ ПОТТЕРА?
-?!
- Ну, там, Лев Касель і Якась Кімната….
ААААААААААААА, мать вашу!! З 8 людей ні один не знав, хто такий Лев Кассиль!ЖОДЕН !!!!!!! Я змогла тільки жалібно промекав щось на кшталт: так-так, тільки часів Жовтневої Революції….
(Фан-фік - Гаррі Поттер І Велика Жовтнева Революція. Волдеморт на броньовику захоплює телеграф. Дамблдор, обмотаний кулеметною стрічкою. Снейп з вусами на баскому гіппогріфі. Герміона з кулеметом і в червоній косинці. Гегрід в шкіряній тужурці і з вірним маузером переплавлені з Цар -Пушки. Бандитський отаман Люциус Малфой-Таврійський в папасі і тільник. Аааа, пристреліть мене !!!!).
- І все-таки - Як ви змусили СИНА ЛЮБИТИ ЧИТАТИ!
- Ну… от ви любите читати?
- А МЕНІ ВЖЕ НЕ ТРЕБА! Я ВЖЕ школу закінчив, СВОЄ ВІДЗВІТУВАЛА!
На тому й розійшлися. Вони - додому, до телевізора, як усі нормальні люди. Я - додому, до сина, чоловіка і звірам. У кам'яний вік, де немає телевізора і є книги. З розклеєним сторінками, а не в якості престижної дефіцитної речі.
Піду, чи що, почитаю….
аааа. Настя в дикому захопленні після прочитаного. Потрібно змусити всіх прочитати це. всіх-всіх-всіх.