Сьогодні перебрала попки з фотографіями, що були на комп’ютері. Знайшла старі відео.
Зрозуміла одну річ – ми з моєю М., здається, займались цим все життя. У мене велика ціла папка цих відео. І я, як справжній герой передивилась їх. Знову ж, зрозуміла декілька речей:
1) нікому і ні за що не дозволю користуватись своїм ноутбуком, або буду сидіти і контролювати всі дії (аллилуя, що він у мене на паролі)
2) самі перші відео – тотальний фейс палм.
3) Передивляючись другий цикл відео, в Насті з’явилась ностальгія. Тому що, другий цикл я і моя М. знімали з еназер М. І чорт забирай, мені цього не вистачає. Я сумую за тими часами. Фак. Сентиментальність.
4) Я ДИКО ОБОЖНЮЮ СВОЮ М. (цикл три, це відео-переписка по ову. Справа в тому, що М. не могла розмовляти по скайпу, а оскільки, на ову можна записувати відео і відправляти, то ми це робили. Няяя. Це дуже мило. Настя любить милості.)
Няя. Можливо трішки пізніше покидаю фотографії.