Я колись поїду до Львова і залишу тебе. Не буду тримати за руку і не буду дойобуватись до твоїх інтересів. Замість цього знайду руду дівчинку з блідою шкірою і бордовими вустами. Ми будем кохатись на матраці і гуляти восени, вранці.
І що ти будеш робити? Невже знайдеш якусь курву, яка буде мило всміхатись і робити компліменти, а в перервах міцко цілувати? Невже забудеш мене, зоряну маленьку принцесу? Так?
Ми розійдемося, як в морі кораблі і ти більш ніколи не почуешь мого суржику і ми не посперечаемося про український патріотизм.
Ох, чуваче. Якщо все буде саме так, я пакую валізи.