сьогодні приїхала до мами її найкраща подружка з дитинства. на один горшок ходили. я з ними багато сиділа. говорила. і мене просто пройняло до серця. я уявила події десь 2045 року. будем в їхньому віці.уявилось. що ти приїдеш до мене. ми разом з моєю дочкою сядемо разом на одне ліжкоо. накриємся одним одіялом і будем балакати. ти в мене на ліжку заснеш. а ми з дочкою будем сидіти і чекати коли ти проснешся. ти будеш розказувати за своє місто і дивуватимешся, дивлячись місцеві новини. важко. ти і поряд. але дууже важко. таке враження що тебе вже нема. або просто все не так як раніше. все якось чи то по-дорослому..чи як. розуміти неминуче. і миритись з ним.і більше нічого не лишається, як писати тобі такі довгі "листи" і лити сльози…