Іноді дуже важко зрозуміти себе… Заглиблюєшся у свої думки, і розумієш, що кохаєш… Що хочеш бачити цю людину біля себе щодня. Хочеш відчувати її, кохати, віддавати свої почуття, ділитися бажаннями, переживаннями. Ти пробачаєш все! Закриваєш очі на його незграбні помилки, не завжди приємніі вчинки… І в такі моменти ти відчуваєш, що це все не так… Що не так має бути… Ти знаєш, що він кохає тебе, знаєш, що дорожить тобою… Тоді чому ж він так поступає? Чому не розуміє, що це може приносити біль? А ти знову вибачаєш… Вибачаєш, бо розумієш, що без нього твоє життя буде пустим. Розумієш, що готова на все, лиш би зберегти стосунки, зберегти те що є. Те, що ти так цінуєш. Те, що не можеш відірвати від серця… Частинку себе… Ти набираєшся сміливості і говориш йому про це. Про свої почуття і переживання… І знаєте, це таке щастя, коли він слухає тебе не перебиваючи, дивиться в очі, ніжно обіймає і тихенько шепоче "Вибач…" А на очах у нього сльози…Так, він чоловік! Так, у нього сльози! Без слів, без пояснень - просто сльози… І знаєте, саме в такі моменти ти розумієш, що твої страждання не даремні… Що ти не байдужа цій людині. Просто… Цінуйте те, що маєте! Не відпускайте від себе того, хто є для вас всім! Повірте, заради цього варто жити… ©