2 вересня

я не знаю чи всі мої переживання і сльози варті того.думаю що більше та, ніж ні.

важко змиритися з неминучим. все стається так, як і мусить бути…

це напевно буде моя найбільша втрата. звичайно не рахуючи сім'ї.а це теж нажаль буде((

за все життя.

жалію за минуле.

за час від шести до десяти років.свідомості то аж такої не було.але я могла пережити з тобою ще більше. і ще краще.

важко. вже.надзвичайно.

люблю тебе.назавжди. як Северус Лілі.що би в нас не сталося.

♥