Знаєш, не гримай дверима, коли мовчиш,
Бо скоро вечір з безсонням і ти простиш.
Не жали мене, бо болить нестерпно…
Гарячий душ, +35…Дотепно?
Я знов пишу - депресія чи кава?
В солоні губи ваннілі я додала.
Мовчи, коли так сильно рвуться сльози,
Нехай й нема бажання й щастя дози.
Підвіконник - твій ключ від неба,
Цілуєш зап"ястя, а, знаєш, -не треба.
Коли телефон мовчить - ти щаслива,
Поруч кашель, валідол і злива.
Змінюється напрямок моїх дій…
Повії і шльондри - нерівний бій.
Все, не треба, якось сама - звичок вистачає,
З боку ти і список речей порядок втрачає.