«Маша Badda boo – не спеша»

Я пам’ятаю той день. Ми завжди разом. Щоб там не було. Я люблю тебе. Люблю з кожною пройденою хвилиною, з кожним провалом, з кожною перемогою, з кожним дотиком чужих людей, з кожною сказаною\несказаною думкою, з кожним словом, з кожним написаним словом. І немає різниці на якій мові написаний цей йобаний пост, бо зараз мені добре, справді. Можливо це така собі нірвана за минулим, або мій нетверезий стан, що буває вкрай рідко, але вкрай мітко. Я люблю тебе.

P.S. Мені соромно.

Господи, что же я тебе вчера наговорила, если пост украинской.