Відкриваєш очі і дивишся на небо, спостерігаєш за тим, як хмари в твоїй уяві перетворюються на різні фігурки звірів та предметів. Щоки ніжно, але одночасно уїдливо, лоскоче трава, ще зовсім молода, зовсім зелена. Скоро вже, скоро, та що вже там, через три місяці вже осінь, але це в майбутньому. Сонце світить яскраво, мружить очі. Намагаєшся намацати окуляри, але вони, здається, залишилися на столику будинку. Закриваєш очі і запах раптово б'є тобі в ніс, солодкий солодкий, але трохи з кислинкою. Кульбаби, зовсім ще молоді віддають незрозумілим запахом, намагаєшся принюхатися. Теплий вітер розвіває плаття і ти відчуваєш, що ніби-то невидима рука ніжно торкається колін.

Десь вдалині кричить молочниця своїм неймовірно гучним голосом, який розлітається по всіх провулках "Молокооооо", гавкіт собак, сміх дітей і ніякої цивілізації. Тільки ти і ЛІТО. відкриваєш очі і ніби чуєш мелодію. Шелест листя. Далеко метушня і побут, тут спокійною і тихо. Усе ще лежиш з закритими очима і слухаєш, відчуваєш літо. Ту заповітну пору року, яку чекають всі: від дітей до дорослих. Діти веселяться, бігають по траві, плескаються в річці, морі, океані, сміються та грають у пісочниці. Дорослі насолоджуються відпочинком, свіжим повітрям, їдуть кудись далеко від суєти.

Літо, не йди. Залишайся назавжди, добре?