є таке слово "смирення". прекрасне, знаєте, слово. прямо люблюнемогу його. і синонімом до нього будуть не "забити", а "прийняти", "зрозуміти". так, гаразд, не будемо занурюватися у розуміння цього слова на рівні семантики. краще на іншому рівні - на життєвому. напевно в кожній людині є така риса (або божеупасі, риси), через яку (их) навколишні без докорів сумління назвуть його скалкою в дупі. і добре, якщо тільки назвуть, а то можуть і загнобіть, опустити і найсумніше - звести нанівець хороші риси. нез'ясовно але, FUCKт, недоліки відразу впадають в очі, чого не скажеш про достоїнства. останні чомусь відкладаються в довгий ящик. марно чинити опір цієї несправедливості. краще сказати спасибі тим, у кого вистачило терпіння залишитися і докопатися до достоїнств, саме докопатися. адже вони як скарб. а так само спасибі за те, що змогли закрити очі на гірше, натомість відкривши їх на краще.
а в недоліки тикати набагато простіше. цим і займаються недалекі й непроникливості людці. наприклад легше виявити суку, ніж розгледіти те, що ця сука один з самих чуйних людей на світі. загалом, скажу словами Дар'ї з однойменного мультфільму - "неглибокі могили для неглибоких людей".