ok

"Мальчик в полосатой пижаме "
Давно збиралася переглянути цей фільм..і от вчора, нарешті, у мене руки добралися й до нього. Якщо чесно, кіно мене вразило. Дуже-дуже.
Сюжет. Фільм показує нам життя, яке відбувається в роки Другої світової війни. Зворушлива історія дружби восьмирічних хлопчиків з різних світів. Один із них син коменданта концентраційного табору…а інший-єврей. Кінець кінцем, ця дружба призводить до самих непередбачуваних наслідків.
Які вони восьмирічні діти? Чим вони займаються? Їм по більшому рахунку геть побарабану на національність, зовнішність, віру чи щось інше… їм вісім, вони ще такі наївні, вони не можуть зрозуміти все те, що відбувається. Вони не знають, що навкруги війна, що навкруги смерть. Бруно ніяк не розуміє, чому ці "фермери" вдень ходять в піжамах з номерами, що ж це за гра така? Він не розуміє, що його батько справній монстр.. надивившись фільм, як там хорошо, на тій "фермі", що там всі щаслливі, там є кафе, курси для дорослих і дітей, він думає, що там і справді весело. Протягом всього фільму, спостерігаючи за сестрою Бруно, можна переконатися, як мінялися люди під впливом пропаганди. Їй тільки 12, а всі її ляльки заховані в підвалі, а на стінах плакати з Гітлером. Особливо вразила гра матері в кінці фільму. Її емоції, плач і крики.. в мене аж всередині все похололо. От кого мені і справді нітрохи не жаль, так це батька. З чим боровся, на те і напоровся. В кінці фільма я просто надіялася, що двері відчиняться, що вони встигнуть..але чудес не буває. Хібащо тільки в американських комедіях..
Можливо я й перегляну цей фільм знову, але точно не найближчим часом. Це не значить, що фільм наскільки поганий.. ніі.. навпаки, справляє дуже сильне враження.
Тому, всім раджу його переглянути, а краще, почитати книжку.

Козерог женщина
Их постоянно мучают опасения на тему "я его хочу, но вдруг у него слишком большой". В отношениях очень строга. Мужчины ее всегда хотят, но стоит им подойти поближе - убеждаются, что тут все не так просто. В сексе ориентируется на собственные желания. Если поймать момент, с этой женщиной можно кувыркаться сутками… У зрелой Козы кроме сексуальной привлекательности есть еще одно уникальное преимущество, особенно ценное для домашних и впечатлительных мужчин - ее плечо всегда можно использовать как надежную опору в разных жизненных передрягах. Неудовлетворенная Коза может терпеливо скрывать свою неудовлетворенность до поры, пока ей не подвернется кто-нибудь действительно подходящий. Когда он подвернется, она проявит настойчивость. Приемы обольщения в ее исполнении не всегда утонченно изящны, зато подкреплены материально и хорошо рассчитаны по месту и времени.

Я не любил её, мне просто было в кайф,
Когда она сопела мирно рядом,
И провожала по утрам влюбленным взглядом…

Я не любил её, мне было хорошо,
Ни одиночества с ней не было, ни скуки
Мне было по фигу их сколько там ещё,
Но мне не нравились на ней чужие руки.

Я не любил её, но помнил всё о ней:
Любимые цветы и тон помады,
Всех тараканов в голове и всех друзей.
Зачем-то мне всё это было надо.

Я не любил её и никогда не врал,
Я тормозил её: «Малыш, всё несерьёзно».
Рассказывал, когда и с кем я спал,
Но сам боялся на щеках увидеть слёзы.

Я не любил её, меня манила страсть,
Когда шептала: «Хочешь, рядом буду?»
Да, я боялся сдаться и пропасть,
Когда скользили ниже её губы.

Я не любил её, но слушал её пульс,
Пытался отогреть её ладони.
Когда она теряла верный курс,
Я возвращал её настойчивым: «Родная…»

Я не любил её, мне нравился в ней шарм,
Улыбка и ямочки на пояснице.
В попытках отыскать, где мой журавль,
Я называл её «моя синица».

Я не любил её?

нас никогда не учили главному. как не отдавать себя полностью человеку, как не переживать из за пустяков, как справляться с неудачами, как объяснить человеку, который искренне любит тебя, что тебе плевать на него, как жить, зная, что твой прошлый уютный мирок разрушен навсегда, а новый такой пугающе огромный и незнакомый, как прощать раз за разом, как любить всех одинаково, как вставать на работу в 6:00, после очередной ночи, когда ты опять не спал, от того, что воспоминания душат тебя, превращают твоё сердце в горку праха. как смотреть на мир, после того, как тебя откачали, как обходиться без самых важных, как не писать никогда о том, что чувствуешь. нас никогда не учили чему либо действительно важному.

я не прихильниця футболу. не знаю оці всі їхні футбольні терміни чи шось типу того. але це не заважає мені підтримувать НАШУ збірну. і тільки її. якби круто не грали інші, але для мене наша збірна найкраща. футбол по тєліку це буе.. от вживу інша справа. інша атмосфера.
так от. я сьогоднішній матч дивилася в онлайн трансляції з жахливою якістю. якби вдома не було б мами, то всі сусіди поповнили свій словниковий запас нецензурної лексики.
і що? наші програли. як це не пічально, як це не обідно.
не допоміг ні Шевченко, ніхто..
скільки в них було можливостей забить гол. але ж ні. як не штанга, то вище воріт, то пас не тому дали. ааааррр.
і взагалі, наша команда тупо АФІГЄНСЬКІ. вони падали, але вставали.. не то шо грьобані англічани..один раз впали і валялися на траві пів гри. симулянти хрєнові.
і ше й гол не защитали. там БУВ ЯВНИЙ ЧОРТОВИЙ ГОЛ!!! бо м'яч він одбив в самих воротах. то може нашому воротарю треба було тоже в воротах взять м'яч і викинуть і забули б про гол???
оце я зла на сюддю. йому тупо нада ОКУЛЯРИ!!
або взагалі, хай бере передивляється записи матчу!!
тоже мені. короче Маша пов'язла в футбол. хах. надовго?

хочу на справжній матч з справжнім Шевченком. запишу це в свій список нездійсненних мрій. ахаха

это как надо любить, чтобы простить измену.
это как надо не любить, чтобы изменить.

Когда я выхожу из дома, люди сначала видят средний палец, а потом уже меня

блін.от шо не говори, а Молокососи хороший серіальчик)
3 сезон самий ахуєнний *_*

"Я помню, мне было лет семь или восемь, я что-то опять натворил, ты разозлилась и сказала: "Собирай вещи, я отправлю тебя в интернат!". Я вопросительно посмотрел на тебя и ты заорала: "Собирай, сказала, вещи! Ты больше тут не живешь, поедешь в интернат". И я сел на колени перед своей полкой с тетрадками какими-то изрисованными, вырезками из журналов, разукрашками, наклеечными альбомами и стал их разбирать и укладывать. Я сидел на коленях перед открытой полкой, раскладывал свое жалкое детское имущество, которое для всех остальных людей в мире являлось просто мусором, и рыдал навзрыд. Мой мелкий восьмилетний мозг тогда переваривал кучу новой информации. Именно в тот момент, когда я, сидя на коленях перед своими вещами, собирал их в кучу, чтобы убраться навсегда из этого дома, ко мне пришло осознание, что я могу быть никому не нужен. Вот совсем никому. И сколько бы после этого ты не говорила, что просто хотела припугнуть меня, мам, что просто тебе надоело мое из рук вон плохое поведение, сколько бы ни говорила, что любишь, беспокоишься и что вся семья меня любит, я все равно теперь больше никому не верю. Ни единому человеку, который говорит, что я ему нужен. Потому что по-любому когда-нибудь опять настанет день, когда меня заставят сидеть на коленях и собирать в кучу все, что мне принадлежит."

шось мене останні дні проперло на кулінарію :DD
аж дивно) сьогодні приготувала ахуєнне рагу..ну може не ахуєнне..я його ще не їла…але на вигляд так.. їсти можна))
страшне діло, вообщєм)

Мы слишком долго пытаемся сохранить то, чего уже давно нет.

я тупо красава))
сама розчехлилася з темою на вьюі. по-моєму нічого так вийшло)
плеер то ставила, то прибирала..в ітогі вирішила його прибрать.
допомогли мені нарешті зі шрифтом, ато вчора такі псіхи хапали через то діло))

короче, я прям собою пишаюся *__*
хах