Это просто Вьюи блог

Я не автобус. Місця вже немає.
В душі вже всі, тож двері зачини.
Ти знаєш, тебе пам'ять нагадає,
Як протяг із минулої весни.
Залиш десь там повернення невдалі.
Мене на згадку занотуй у сни.
Я поспішаю. Мені треба далі.
Ти ще якусь "колишню" зупини…

Діти дорослішають, чай холоне, скло тріскається. І тільки твоя здатність подобатися страшним мужикам як і раніше є постійною.