Меланія Цепеш

#1: Усе добре у свій час. #2: Кожному овочеві свій час. #3: Бережи час, час за гроші не купиш. #4: Настане час — не стане й нас. #5: Час всі рани загоїть. #6: Час платить, час і тратить. #7: Час усього навчить. #8: Згаяного часу і конем не доженеш. #9: Не буде так, як думаєш, а буде так, як станеться. #10 Що буде, то й буде — ми все перебудем. #11: Хто пізно ходить, сам собі шкодить. #12: Усе минеться, одна правда останеться. #13: Не тим час дорогий, що довгий, а тим, що короткий. #14: Не за нас стало, не за нас і перестане. #15: Опізнився, козак, то будеш і так. #16: Учорашнього дня шукав, а що робити, не знав. #17: Шукає учорашнього дня. #18: Краще яйце сьогодні, ніж завтра курка. #19: Усе добре впору. #20: Година платить, година тратить. #21: І за доброї години ожидай лихої днини. #22: Без часу вродився, без часу і згине. #23: Час, мов віз, з гори чухра, його не доженеш. #24: Час на часу не стоїть. #25: Час пече хліб. #26: Час — найліпший лікар. #27: Час минає, а не вертає. #28: Час робить гроші, а погода — сіно. #29: Був, та не стало, як язиком злизало. #30: Бувши та не буть, мавши та не мать. #31: Утро вечора мудреніше, трава соломи зеленіша. #32: Прийде врем'ячко — достигне яблучко і само відпаде. #33: Було добро, та давно, як знову буде, то і нас вже не буде. #34: Так давно було, що й терном поросло. #35: Не буде нас, то будуть інші після нас. #36: Що без нас було — чули, що при нас буде — побачимо. #37: Що не бувало, то тепер настало. #38: Буває, було, буде. #39: І давно ріки догори не плили та й калачі на вербах не росли. #40: Було — не було, само минулося. #41: Перетреться, перемнеться та й так минеться. #42: Треться, мнеться, думає — минеться. #43: Краще на п'ять хвилин раніше, ніж на хвилину пізніше. #44: Не доженеш і конем, що запізниш одним днем. #45: Прийшов пізно, аж завізно, прийшов рано, так не дано, прийшов по хвилі, вже й миски помили. #46: Ні рано, ні пізно, саме в добрий час. #47: Не буде нас, то будуть інші після нас. #48: Рано встанеш — справу зробиш, пізно встанеш — день переведеш. #49: Як піде кому зранку, то й до вечора. #50: Був день, буде і ніч, а була ніч, буде і день.

Любіть Україну, як сонце, любіть,

як вітер, і трави, і води…

В годину щасливу і в радості мить,

любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,

вишневу свою Україну,

красу її, вічно живу і нову,

і мову її солов'їну.

Між братніх народів,

мов садом рясним,

сіяє вона над віками…

Любіть Україну всім серцем своїм

і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна

в просторів солодкому чарі…

Вона у зірках, і у вербах вона,

і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в електровогнях,

у пісні у кожній, у думі,

в дитячий усмішці, в дівочих очах

і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить — не згора,

живе у стежках, у дібровах,

у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,

і в хмарах отих пурпурових,

в грому канонад,

що розвіяли в прах

чужинців в зелених мундирах,

в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях

до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,

і сльози, і все до загину…

Не можна любити народів других,

коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,

люби її кожну хвилину.

Коханий любить не захоче тебе,

коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у труді, у коханні, у бою,

як пісню, що лине зорею…

Всім серцем любіть Україну свою —

і вічні ми будемо з нею!