M E L O M A N I A

більше ніяких

В голове у человека обычно две дилеммы: как удержать того, кто хочет уйти, и как избавиться от того, кто уходить не хочет?

— Денни Де Вито.

Тільки з вами я відчуваю літо, приїзжайте частіше

Несколько секунд они молча глядели друг на друга, а затем каждый пошел жить своей жизнью.

— Что вы думаете о женщинах? - Я не мыслитель. Все женщины разные. В основном они кажутся сочетанием лучшего и худшего - и волшебного, и ужасного. Я, впрочем, очень рад, что они существуют.

Чарльз Буковски

Як же ш це ахуєнно, коли в когось аудіозаписи з музикою від якої мурашкі

пройшлась сьогодні по центру. та й годі, як в пустелі. нікого немає! ідеш як в якихось Голобах, і то в Голобах певно в центрі більше людей ніж в нас. літо на дворі, а у нас жодного концерту в місті, жодного фестивалю. як містечко для пенціонерів

незнаю, що зі мною, але цього разу я докорінно змінена.

напевно морська сіль роз'їла в мені останні полишки мене. в мене змінились голос, жести, слова, інтонація, погляд. Мене навіть мама не впізнає, навіть я не впізнаю.знаєте, я зраділа. нарешті, нарешті!

але тепер мене не цікавлять половина старих знайомих.

хочу іншої музики, інших фільмів.

Мені здається прийшов час коротко розповізди про мою поїздку. Почну з початку.

Про перший день в Устроні я вже тут писала, почну далі. Наступного дня я пересіла за Л і ботаном. Ми швидко подружились з Л бо ми гнали з ботана. На другій день ми вже всі разом влаштували 'чаєпітіє' в Сан-Ремо. Це напевно було моє перше таке чаєпітіє. Ми пішли купатись вночі в море одягнені, і подорозі вже ми були кращими друзями. В нас відразу сформувалась компанія. Але там звичайно були лишні.

Того дня ми погуляли по Каннах та Ніцці, а в вечері прибули у порт Грімо. Моїми першими словами були: 'Народ, ми, що в Шацьку?' Натяку на море там і не було. Просто цей кемпінг настільки великий, ми з Я і М заблукали відразу в перший день, бігали як дурні, і питали в всіх: Вер із зе 3060? Кожного вечору ми влаштовували чаювання, і це було афігенно. Ми були дійсно дружня компанія дві наші кімнати. Але з нами ще були дві дівчинки, і коли ми приїхали додом то вони типу також писали як вони нас люблять. Вибачте, кх, але я з вами відсили раза два говорила. Ми брали ровери та їздили 20 км до Сан тропе, подорозі я спідкнулась об Аліну, і щоб зберегти її життя, я звернула ровером і впала на дорогу, мене чуть не збила машина, і в мене всі коліна були в крові. Просто Аліні захотілось підправити браслет. З такими колінами я пішла купатись в море. Ну а шо, мені?

Як ми вночі від охорони кожного ранку втікали? Як посилали іноземців? Як мене іншими іменами напастой називали, як я обіжалась. Це ж було мило. А як ми всі все мутили?

Потім ми були в Європа парку. Цей парк, це дійсно те для чого потрібно було народитись, це 64 гектари безпереривної насолоди. Там мене чекала уйма гірок зі швидкостями 150 км. казкові декорації, це було дійсно щось. Дійсно одного поста для опису не вистачить. Стільки вагомих для мене подій було за ці дні. Народ, я пам'ятатиму кожне ваше слово, погляд, і пориви сміху.

Були в Стразбурзі, Штуттгарті, Марселі

Я знаю що ми зеремось на Світязі.ЛОВЕ

Я тебе люблю, так люблю, як брата, без тебе буде нудно. Ще синяки не зійшли, а я вже сумую. Надіюсь ми ще зберемося всі разом