Про мене

Семантика терміну

В українській мові в дорадянські часи семантично розрізняли кохання як пристрасну емоцію та любов як слово більш загального значення: кохання має тілесний та пристрасний контекст, любов може і не мати контексту пристрасті. Термін любов, зокрема, досить часто використовувався у контекстах «любов до Бога», «Божа любов» тощо Кохання і любов визначали або як стан особистості (закоханість), або як інтенціональну спрямованість на об'єкт любові: є суб'єкт і його почуття до іншого, при цьому виключався контекст «між», допускалася наявність одностороннього почуття кохання.

Так, у словнику Б. Грінченка кохання це:
любов, любовна пристрасть;
улюблений предмет, коханий або кохана;
виховання, плекання, вирощування (дітей, тварин, рослин) [1].

У радянські часи слова кохання та любов визнали тотожними і почали визначати як почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі[2]. Таким чином, було здійснено спробу елімінації теїстичного контексту слова «любов», а еротичну інтенціональність кохання обмежили суто гетеросексуальними почуттями (див. також гетеросексизм). Таке тлумачення слова можна побачити й у сучасних українських словниках[3], хоча це і не відповідає сучасній розмовній українській мові — воно вживається й у гомосексуальному контексті, а також до деяких інших стосунків. Також, доведено, що гомосексуали здатні до почуття кохання, як і гетеросексуали[4][5][6].

Серед інших смислових контекстів кохання слід відмітити такі:

Життя з нової сторінки. Тут я буду відкривати свою душу, все для вас. Я так і раніше робила, але зараз буде в 100 разів відвертіше. Я хочу щоб ви знали, я люблю людей, люблю дивитись як в барах, бармен заливають водку в стакани, люблю дивитись як курить вагітна жінка.Ви скажете це дурня? Ні, це дуже філосовська тема, над якою я буду думати все життя, в мому житті були різні випадки. Але я сильна, бо я Ліна