Это просто Вьюи блог

Я не люблю коли люди зневажають слобшого,

не люблю коли ти дивлячись на мене цілуєш іншу.

Не люблю чорну міцну каву.

Серед всього люблю кота.

А мені ніхто не потрібен.

Я сама по собі.

Завжди сама.

Чому ми люди такі?чому ми не поможемо коли іншому потрібна допомога?

Ми всі люди, люди, це мають буди кращі тварин.Ми маємо цінувати одне одного.Але ми цього не робимо.

А коли небудь ми запитаємо самі в себе:

—За що?

Ми говоримо, що ми не щасливі.

Але ми навіть не знаємо яке справді не щасливе життя.Цінуй те що в тебе є.Цінуй друзів, батьків, себе.

Все закінчується. Рано чи пізно. Як би добре чи погано тобі не було, пам’ятай, це мине. А одного дня ти зрозумієш, що більше нічого не залишається всередині крім спогадів. І любов не вічна, і друзі не зможуть все життя поряд бути, і батьки теж покинуть. І все, що в тебе залишиться – лише ти. Ти і спогади. Маленькі шматочки від колись такого великого щастя…