They Stay Down Deep

Так ось, світ - це не театр, це радше крамничка із порцеляною, а я у такому світі - слон. Щоправда, такий ввічливий слон, який дуже навіть не проти повитріщатись на красивий посуд. Але до чого ж незграбний і кожним необережним кроком може повалити стелаж найвишуканіших тарілок. З іншого ж боку, цей слон не може покинути магазин, тому що якщо вирветься з порцелянового полону просто зруйнує все.

До чого ж я. Йомічка написала, що блог чи щоденник - це свого роду відлік, ну коли ти нотуєш щось записуєш це ж не одне й те саме, ніж просто проживати хвилини. Тому перерви у письмі можуть обернутися катастрофою та потопити і капітана, і судно.

І я довго думала про те, що саме такого письма (графоманії, лол) мені не вистачає, як склянки води у гарячий літній день, щоб писати сюди все, що спаде на думку, без системи і тому подібного.

а спонсор сьогоднішнього вечора, вірніше ночі, моя муза - Кейтлін:

El22:20значит в то время как я отдалялась, Ира приближалась

Катерина22:24просто я раньше читала ее блог на беонеи вообще верещала от восторгаи так неожиданно мы подружились

El22:25ясно, это любовька