Это просто Вьюи блог

кажется, всё, что происходило со мной тогда, после Б. опять повторяется. до приезда домой я была просто ужасно разбита и, отчасти, была близка к депрессии. сейчас же, по приезду, кажется, что любые "демоны", которые сидели во мне лезут наружу.

я начала замечать, что действительно холодна, а иногда и чрезмерно резка с людьми, которые того не заслуживают. я опять уделяю слишком много внимания отношениям с людьми. в смысле, почему бы не относится просто к тому, что у тебя с кем-то налаживаются отношения? о, нет, это не есть хорошо, стоит держать всех на расстоянии.

по большому счету я достаточно открыта. есть вещи, которые не стоит знать всем, но многим людям я доверяю сию информацию. но есть ли это доверием с моей стороны?

я опять хороню любые достаточно сильные чувства глубоко в себе. только теперь я побаиваюсь, что если всё это выйдет наружу, случится что-то очень плохое, ибо уж больно много дерьма внутри.

На мою думку, вони знали, що кажуть. Адже іноді ми відчуваємо щось подібне на собі. В кожного з нас є кохана людина чи близький друг. У спілкуванні з яким, ми час від часу якось інтуїтивно, на підсвідомому рівні, знаємо, що він чи вона скаже. Чи ми читаємо думки цієї людини? Мені здається ні. Але досить вірогідно, що це є той випадок, коли наші власні думки-міркування приймають трохи відчутний характер.

Також, неодмінно треба згадати про дежавю. Як пояснити те, що нам здається, що якась ситуація вже мала місце в нашому житті, але насправді це відбувається лише зараз? Якщо це плід нашої уяви, то чому сьогодні, о цій годині, у цю саму хвилину, ми пережаваємо свою минулу фантазію. Можливо наша підсвідомість просто грає з нами? Можливо вона намагається дати нам вказівки щодо того, що треба робити, та в який бік рухатись?

З іншого боку, ми можему звернути нашу увагу на те, як змінюється наше життя в залежності від того, про що ми думаємо. Багато псевдо-психологів, що спеціалізуються на роботі в групах, витягують з людей гроші під гаслом: "Ми навчимо вас думати позитивно". Вони розповідають, що треба у всьому знаходити позитивні сторони. Так, у деякій мірі вони праві, ніколи не можна опускати руки. Але! Ці так звані "психотерапевти" не згадують, що крім мислення позитивно треба ще щось робити. А якщо ти зайнятий працею то ти обов`язково думаєш, і думаєш, доречі, націлюючись на результат, який потім принесе тобі радість. А отже,

Він чудовий. Він закликає до дій, заспокоює та водночас збуджує кожну клітину твого тіла, дає надію. Почувши його, ти ніби повертаєшся у минуле. Не дивлячись на те, чи ти жінка чи чоловік, ти відчуваєш цю енергію. Вона переповнює тебе. Тобі здається, що ось ти, стоїш в шароварах та з шаблею, а десь там, за стіною, тебе очікує ворог. І ти знаєш, що саме, тобі слід робити, бо це - твоя природа. Ти народився в Україні, тебе ростили українські жита та пшениці, а гімн - це твоя колискова. Таким він має бути. Щоб кожен, хто позиціонує себе, як українця, почав відчувати власну причетність. Відчуття того, що ти саме та людина, котра зможе вершити історію, змінювати її так, як того потребує Вітчизна.

Гімн - це есенція всього того, що є в серці кожного українця. Це жага перемогти гніт чужинців-загарбників. Це бажання нарешті отримати свободу та можливість самим панувати на власній землі. Саме ці складові роблять гімн України справжнім витвором мистецтва.