never look back

кому все ж таки цікаво стало..книга називается "Мати все".

доречі, дуже гарна гра слів.дуже впевнено написана книга, щоб читач збагнув, що автор кричить йому: "Я бачила всю цю мерзоту на власні очі"

хто наважится прочитати книгу, готуйтесь до самоприниження, до самозречення, до недотримання усіх тих моральних принципів, котрі кожен будує для себе сам, до зради..там багато зради, брудної, котра виходить за межі, до втрати надії, до зради самої себе, до ненависті до самої себе.все це буде і багато чого..звичайно не обійдеться без чогось світлого, але то буде така мала кільсть, що вімкіть заздалегіть світло, щоб не потонути у темряві незнайомої вам родини, і у тих лабіринтах.

1.Почну з автора, сказати точніше з авторки. Люко Дашвар.. шалена жінка честно кажучи. Писати про ті речі, котрі я читала 2 дні поспіль то велика справа.

"Це ім'я, як сама Люко Дашвар пояснила, складене з початкових літер імен тих, кого вона любить. Склеєне докупи так, ніби й справді можна зліпити докупи таку химеру - щоб ті, кого ти любиш, завжди були одне ціле. І щоб воно, оце ліпиво, ще й жило, і ходило, і довго не розпадалося на дрібненькі розбиті серця.. "

Початок вже вразив. Потім слідувала фраза, після котрої я зрозуміла буде гаряче: " Ось побачите - за одну ніч. Буде боляче, бридко, солодко й дуже добре."

була ще купа слів про те що, авторка все те пережила, що описує в своїх книжках. я спочатку не купилася на ті слова..дарма

2. перейду до цитат

«Ось воно! Любов би серед мотлоху відшукати, у неї запитати: "А нам зараз що потрібно? Телевізор залишати?"»

«Поспішають собі - сумні, веселі..Сумних більше. а чого вам не вистачає!? Любові?.. А не боїтеся, що залюблять вас до паралічу? До бездихання? До смерті? Ні!?»

«..щодня подавати комусь своє серце, труситися, заглядати в очі: "Вам сподобалося? Я..хороша? Я заслуговую на те, щоб ви мене..любили? Не покинули?"»

«Найголовніше філософське питання в тому, хто з двох у любові вважає себе трофеєм, а хто - завойовником. Часто ролі змінюються. Як і оцінка самого трофею.»

певно це найбільш, що мене вразили.я дуже довго їх збирала. найбільш про що я жалкую напевно що не зробила як написали на перщій сторінці цього романа: " Візьміть- прочитайте за одну ніч". хоча мені сльоз і бридкості вистачило і на 2 ночі. дуже важко було читати і розуміти, що то точно вже десь відбувалось, бо неможна так чітко формувати думки, брати матеріал із "неоткуда". і якщо починаєш уявляти, що із кимось у Києві та вся історія напевно трапилась, то починаеш лякатися того страшного життя. не розумієш кому вже можно довіряти, бо якщо рідні здатні на таку бридоту, то що вже можна казати про інших, чужих тобі людей.

одним словом. що змогла то і розповіла. почуття нестерпне. хочется до душу. хочется омитися після того бруду. хочется жити далі і сподіватися, що у жінки просто гарна фантазія.

певно з мене поганий оповідач. але точно можу сказати одне ПРОЧИТАЙТЕ ЦЮ КНИГУ НЕ ПОШКОДУЙТЕ ОДНУ БЕЗСОННУ НІЧ

надобраніч чи доброго ранку, кому що довподоби: 3

дальше тоже буду писать на украинском.простите кому было интересно и кто не смог понять суть. что бы рассказать о этой книге..слов не находится в русском.

лучше б ты звонил чаще, чем это ебанутые сердечки ставил. твои слова мне нужнее, и ближе\проще\роднее

не хочу говорить, разве не видно?
разве нам не о чем помолчать?
признавать это как-то обидно.
увы,
чтоб услышали,
нужно кричать.

я люблю тебя так сильно, как родители любят своих детей.

ибо за неделю уже дохрена пар прогуляла..

что это я совсем. я же не хочу вылететь из универа.

завтра будут еще девочки

спокойной ночи, сладкие: 3

ЗАПОМНИ ПАРЕНЬ если девушка выносит
тебе мозг - значит ей не хватает тебя, твоего внимания. У нас просто так ничего не бывает.

по жизни двигаюсь с пацанами.
я не пацанка.
просто они как друзья, лучше многих девушек