У лікарні, в двомісній палаті, лежали два безнадійних хворих. У них були абсолютно однакові ліжка, абсолютно рівні умови.Різниця була лише в тому, що один з них міг бачити єдине в палаті вікно, а інший - ні, зате у нього поруч була кнопка виклику медсестри. Йшов час, змінювалися пори року.Той, що лежав біля вікна, розповідав сусідові про усе, що там бачив: що на вулиці йде дощ, сипле сніг або світить сонце, що дерева те укриті легким виблискуючим мереживом то затягнені легким весняним серпанком, то прибрані зеленню або прощальним жовто-яскраво-червоним вбранням.Що по вулиці ходять люди, їздять машини.Що там є СВІТ.
І ось одного дня сталося так, що першому, тому, хто лежав біля вікна, вночі стало погано. Він просив сусіда викликати медсестру, але той чомусь цього не зробив. І хворий, такий, що лежить біля вікна, помер.
Наступного дня в палату привезли іншого хворого, і старожил попросив, раз вже так вийшло, покласти його біля вікна. Його прохання виконали - і нарешті він побачив.
Вікно виходило на глуху сіру стіну, і окрім неї нічого за ним не було видно.