Коли є мрія, нехай навіть безглузда і невпевнена, людина може говорити: «Так, я розумію, що цього не буде», і все-таки, безнадійно вірити в цю мрію. Вірити, що вона здійсниться, що життя стане краще, а світ світліше, тому що саме вона стане щасливішим. На одну мрію більше, на одну менше. Ночами, коли дощ б’є про вікнах, коли сніг відбивається у світлі ліхтаря, коли сльози льються в подушку, а в плеярі грає улюблена пісня, мріюча людина перекручує цю мрію багато-багато разів. Інколи це різний сюжет, інколи один і той же, але це її сюжет. Коли думка починає путатись, а слова в пісні втрачають зміст, людина старанно відганяє від себе сон, але зазвичай марно. Провалившись в небуття, мріюча людина бачить сни, іноді барвисті, іноді не дуже. Звичайно, їй повинна приснитися мрія, але, на жаль, так буває не завжди. Зранку, коли доводиться прокидатися, в голові крутиться думка про мрію, а десь в глибині грає «пісня ночі». Навіть йдучи по дорозі вона буде думати про це. Якщо це якась річ, вона бачитиме її, мріятиме про неї.Якщо ця істота(тварина, птах і так далі), то вона знову уявлятиме собі, як було б добре отримати тут чи іншу трварину. Якщо це кар'єра, то барвисті мрії просочаться в думки і розум. І тільки любляча людина, скромно посміхатиметься, повільно попиваючи каву або чай, згадуючи голос і посмішку своєї "мрії". І неважливо чи знайомі вони або ні, головне, що в думках його\її дотики найніжніші, поцілунки самі пристрасні, тіло найгарячіше, душа найкрасивіша, а серце саме любить. Кожен вірить у свою мрію, просто не усі готові в цьому признатися. Звичайно, одна мрія може змінити себе, інших, але ніколи, чуєте, ніколи людина не перестає мріяти. Саме тому найзаповітніші мрії, в які вірять, як в диво, якими б безглуздими вони не були, саме такі мрії - збуваються.