Не говори печальними очима,
Те що можуть вимовить слова,
Так виникає ніжність самочинна,
Так виникає тиша грозова.
Чи ти мій сон, чи ти моя уява,
Чи просто чорна магія чола,
Яка між нами райдуга стояла!
Яка між нами прірва полягла…
Я не скажу і в пам'яті коханий,
І все ж таки, згадай мене колись,
Ішли дві долі різними шляхами,
І на різдоріжжі долі обнялись.