Коли опиняєшся на дні життя,
Звідти є тільки один шлях-вгору.
Коли стоїш на порозі смерті,
В голові всі думки занадто відверті.
Вони про час, про любов, про минуле,
Та те, що не встигли осягнути.
Куди далі йти? Від кого втікати?
Кому і як ярлики знімати?
Тільки смерть…її чекати.
Що стає важливим?
Що турбує вир думок?
Пам'ятаєш, ти був щасливим,
Ти ніс грошей великий клунок…
Чи врятував він твоє життя?
Чи запустив механізм здоров'я?
Що цінував і чого ти хотів,
Вмить зникло у темряві снів.
Те що чекав…те що хотів…
І тепер ти безсилий,
Один на один.
Думки руйнують все життя.
Прощення просиш, але не маєш віри,
Що вибачить тебе минуле.
Стільки помилок, стільки цілей…
А чи важливі тепер?
Мабуть, тільки ліки…
Кому тепер потрібні хвилини твого життя?
Хвилину відчаю, кінця…