І от якщо "цей друг" здивував мене змінами переливання світла в своїх очах, то 2 історія була моментальна і реакція тривала секунди. Уявіть собі пару (а в житті таких ви навіть знали): двом по 18, любові краю немає, познайомились з батьками, живуть з батькам, день і ніч разом, на 18-річчя (Birthday) він навіть покликав її заміж. Крч, скрізь ваші фото, всі знають до моменту, поки оп, за секретними причинами, розлучаються, ділять друзів, видаляють телефони/колишні смс/ ненавидять один одного, кидаються каблучками. Така історія годилась би для сюжету детективу Донцової або А.Крісті, але, на жаль, вміщується у фразу " Від любові до ненависті - один крок". Чи як там? Прикро, я хотіла би, щоб злість їх минула, бо коли справді любиш - прощаєш до останнього. Може не любов?
3 історія і крапка коротша: це щоб навпаки, підняти вам настрій. Оскільки у мене купа селенна братів і сестер, то хоч і без імені, але скажу, що це сталось з моєю сестрою. Уявіть звичайну пару, яка зустрілась ⇥ полюбилась ⇥ познайомились з батьками ⇥ скрізь разом ходять, їздять ⇥ вирішили одружитись. (Здається, скоро; цікаво, мене запросять?). І дивина мені в одному: вони були сотні років знайомі до цього, але закохувались у інших, цілували інших, не відкривали сердець. Між іншим, поставлю крапку: любов існує - вона в житті; в книжках - лише трагедія, попередження помилок.
Любіть один одного, як я люблю котів: 3