15 хвилин до прибуття. Таке відчуття, наче відбувається шось нереальне. Наче і не зі мною. Наче уві сні.
За годину до концерту. Хвилювання. Але приємне. Таке хвилювання буває перед Новим роком. Коли розумієш, що скоро буде шось хороше і приємне.
30 секунд до концерту. Ну що?! Поїїїїхали!
Півгодини після початку. Нереальне відчуття - по факту, у цьому залі немає рідної тобі людини, окрім Дашки, яка тримає мене за руку і ми разом радіємо тому, що ми тут. Але у твоєму серці присутнє відчуття того, що на цю мить, на час концерту, всі люди у цьому залі тобі рідні. Хоч ти і бачиш їх у 1ий раз і можливо ніколи більше не будеш наблюдать їх у своєму житті, розумієш, шо то - рідні тобі люди. Пофіг, чи то розукрашений парєньок, який явно шось прийняв перед концертом, чи то якийсь п'яний чувак, який пристає до усіх дівчат у залі. Зараз то усе неважливо, бо всі ми зараз - наче рідня.
Година після початку. Краєм свого хилого розуму я шарю, що до мене ще не дошло то, шо я на концерті марсів. Що я на концерті людей, які роблять музику, котру я слухаю кожень день! Людей, які допомогли зрозуміти, що з десятитисячним натовпом мене щось об'єднує!) Щось одне.. Коли 10000 тисяч чоловік співає одну і ту ж саму пісню во главє з Джаредом Лєто, який розмахує українським прапором на сцені. І я навіть не можу передати, що ти почуваєш, коли Джаред, якого ти бачиш тіки по ящіку або в інеті, омріянний Джаред спілкується з публікою. І пофіг, шо то його заєжжене "Ну что ты стоишь как дуб" або "Ах, Одесса, жемчужина у моря" або ж "А нахуя попу гармонь?") (хоча тоді я не знала про оті його фішки). То все посрать. Не можна описати відчуття, які ти переживаєш, коли він говоре про твою країну і найголовніше за весь вечір: обіцяє повернутися. Тоді ти просто на небесах(слухаєш Лєто і touch the fucking sky) і вже не можеш дочекатися наступного разу.
30 секунд-10 хвилин після кінця. Зараз не хочется нічого стримувати. Стримувати емоцій: кайфу, драйву, задоволення і т.п. Хочется кричати, jump, продовжувати співати, підіймати руки в гору і радіти як мале дитя кожній улюбленій пісні. Не хочеться, щоб казка закінчувалася! Емоціїї наче рікою ллються у твої думки, а потім мову, жести. Як іноді буває прикро, коли не можеш проявити своїх емоцій наповну. Адже зараз я в авто, і тут не по jump. Але згадую -Are you ready the get crazy like a motherfucken crazy motherfucker і на моєму лиці посмішка, якою б та фраза не була. Yeah, Jared, we are ready to get crazy like a motherfucken crazy motherfucker next time!) And we Will be more crazier next time!) and i believe u will return!
Сашка написала. умничка, я считаю. передала все то, что мы чувствовали, находясь на концерте.