02 февраля 2015 года в02.02.2015 23:50 3 0 10 1

Безканечно змішані чуства переповняють мене, щастя і пічяль в одному лиці. Приїхавши я поняла, наскількі щасливою я була, не дарма не хотіла їхать додому. Тільки перетнули кордон України і на всіх радіостанція крутили Скрябіна, перша пісня, яку почула вже на українському радіо була "Люди як кораблі", одна з улюблених пісень, всередині все розривалось і хотілося ридать. Хотілося плакать з двох різних причин: від того, шо сама не вірила, шо так сказочьно жила ці вихідні і від того, шо з життя пішла така прекрасна людина, пісні якої мені дуже подобались і чия харизма могла затьмарить. Дуже дивно і реально плакать дуже хочеться, тількі неясно від чого саме.

Комментарии

Зарегистрируйтесь или войдите, чтобы добавить комментарий

Новые заметки пользователя

INVISIBLEMONSTERS — I Shot Andy Warhol

21

Майже 2 місяця не була на вьюі і не оновлювала його, скоріше всього, це перша ознака того, шо я починаю жити нормальним життям.

21

Распутство, пьянство,декаданс - ЕСЕНИН!

29

Вакханалія

я живу отут напиваюся знову заглиблений в себе немов у єресь зустрівши чортів забувши єгову приходять вночі і стукають в двері засмаг...