Більше ніколи! Чому ти так ламаєш надії, обіцянки. Мрії… Чому?! не розумію! Я не заважала тобі, просто жила в твоєму житті. Спокійно, в куточку. І ти знаєш. Знаєш мене, всі мої думки, таємниці. Ти ж знаєш і моє відношення до тебе. Ми говорили. Ти дав надію. А тепер. Невже я ніхто для тебе?! що сталося?! Не відповідаєш, не пишеш. Мовчу вже про дзвінки. Ти вилікував моє серце, для чого? Знаю, бо тобі було цікаво. Як воно буде функціонувати, і що станеться якщо знову його порізати на шматки. А нічого цікавого. Вже. Я на апараті штучного кровообігу. Дякую. Воно вже не болить. Його немає.