І скаже світ: - Ти крихта у мені.
Ти світлий біль в тяжкому урагані.
Твоя любов - на грані маячні
і віра - у наївності на грані.

Що можеш ти, розгублене дитя,
зробити для вселюдського прогресу?
- Я можу тільки кинути життя
історії кривавій під колеса.

Хоч знаю: все це їй не первина.
Але колись нап'ється ж до переситу!
Захоче випити не крові, а вина
за щастя людства, за здоров'я всесвіту!
Ліна Костенко