який фасон, який покрій,
який ти лагідний на дотик.
або ти мій, або нічий,
я хочу тебе до нудоти.
мені не чути, що про тебе мелють,
ти просто супер- мега- ультрадиво.
казали, бачили тебе на моделі -
це, щонайменше, несправедливо.
я надягну тебе і годі,
сьогодні ти в моді.
а завтра - bye, друже.
вдягатиму при кожній нагоді.
сьогодні ти в моді,
а завтра - bye, друже…
чи я достойна такої краси?
чи виглядаю достатньо круто?
ти забагато за себе просив
і я не можу про це забути
чи ти розкішний, чи ти коштовний,
тепер для мене це під питанням.
кому потрібен у хорошому стані,
мене він більше не влаштовує.
напевно, помінялись смаки,
ти не здаєшся більше милим.
і хто тепер ти, з біса, такий?
я носилась з тобою, я помилилась…
мені одне тепер неясно:
якщо вже ти настільки класний,
чому роками і донині
стерчиш самотньо на вітрині?