Так, давай, кричи, гучніше!
суперечки є і веселіше:
коли знаю, що кохаю,
всі помилки тобі прощаю,
ще й страждаю,
не знаю нащо вибачаю,
між нею і собою
твою душу розділяю.
хоча ні,
благаю, помовчи!
досить кричати, не кричи!
не вищи!
про те, як зрадив
свою втому в ній розрадив,
і утік.
не прощу.
вибач, я тебе люблю.
не розумію чому ж це я мовчу?
в душі кричу!
не можна так було робити,
тіло сестри ну геть згубити,
вбити
нашу рідну кров,
сестринську, троюрідну любов.
ну як ти міг?
кляніть мене, кохані,
від подій серце й розум уже п'яні.
я зуміла, зуміла його простити.
я навчилась її ображати, але
таку помилку мені не вибачити,
не вблагати не згадати. тут і усе.