В 21.30 мій поїзд.Нарешті я зможу нормально попрощатись з тобою.Єдине,чого я боюсь,так це те,що мені захочеться залишитись.А це буде не найкраще моє рішення.Мене чекає довга,тяжка поїздка.Але це того вартує.Страшно буде дивитись в очі твоїй сім'ї,адже я відчуваю себе винною,в тому,що сталось.Боюсь їх осуду.Не знаю.Такі думки переслідують мене давно,але мені вдається їх приглушити і не показувати для оточуючих.