Вчора в майдані я побачила, що 24 числа виступає Фіолет… Так захотілось хоча б раз побути з ним саме в майдані, саме на концерті, саме на тому, на якому рік тому я думала про нього, хоч і теж робила мовчанку((…
Також зародилась думка приїхати до нього на наступний день, зайти в квартиру міцно обняти, поцілувати, запригнути як мартишка і не відпускати. Якщо б він мене скинув, то провести просто гарно час, побігати, погуляти, сходити на боулін, в аміго, послухати музику на даху. Мені ж найкраще знати, як проходить життя-час, коли людина попала у тугу.. прірву вибору. Так, знаю, що насправді вибір робиться відразу, а потім людина просто думає і чекає нагідної можливості реалізації. Але так би хотілось врятувати хоча б один його день роздумів, витягнути за руку і не втратити хоча б один день. просто пожити в той день.
Зранку, прокинувшись з цією думкою.. вже було важко на це наважитись, по-перше, треба нарешті навчитись його слухати! а він сказав лишити його в спокої. Чоловік дав мені ясно зрозуміти" відчепись", тому треба покоритись. Адже в ньому стільки мудрості, що я впевнена: мужньо і по-чоловічому він поступить в любому випадку. По-друге, мабуть, це нахабно поцілувати його тільки зайшовши в двері і повалити… немає в мені цієї стервозної риси. воно навіть підло, тому…
Я реалізувала все це у власній уяві і в думках, погулявши сама з собою у Луцьку, дуже гарна погода сьогодні.