На годиннику 17 років.Середина між дитинством і дорослим життям.Але я не хочу рухатись далі.Я хочу назад, в минуле.В часи, коли мені було 10 років і я з друзями зникала з дому на весь день, адже окрім ігр мені не було чим зайнятись.Зранку до вечора ми грались в доросле життя, уявляли себе татами і мамами, няньчивши ляльок, одягнених в саморобний одяг.Готували їсти з піску, води, глини.Їли недостиглі яблука, груші, сливи, взяті з чужого садка.Бавились в лікарню, школу.А в обід квапились додому, аби не пропустити нову серію "Том і Джері", "Сейлор Мун", "Ну, погоди!".Це було безтурботне дитинство з подорожником на побитих колінах і найлейками від жуйок.А зараз що?1,9,11 класи.Екзамени, ДПА, ЗНО, вступ, робота, сім'я, діти, онуки, смерть.Хіба про таке ми мріяли?Хіба, будучи дітьми, так ми уявляли своє майбутнє?