Інколи так на хватає тебе!Колишнього спілкування, шуточьок, як гуляли і я мерзла дуже, ми дурачілись, бились, репчік на лавочці, ти знаходив час для мене, хоча дівчатка так вішались на тебе, надоїдали дзвінками, я сприймала тебе-звичайним, а не таким яким ти був в очах інших.За короткий час ти став близьким, хоч мені казали:"Пограється і кіне".Це була далеко не гра, я знаю, не дивлячись на те, що тоді я багато не розуміла, не знала так тебе.Все змінилось, обставини, але я не жалію, знаю ти не забуваєш, а я тимбільше. Я скучаю, Хабиби!:*