09 августа 2013 года в09.08.2013 17:02 1 0 10 1

ЖН

Дивлюся у будинок навпроти.Світло у вікнах поступово зникає, поступаючись мороку.Там засинають.Можливо, на останок, ще роблять любов.Або вирішують як жити далі.Мені їх шкода-людей із будинку навпроти.І людей з будинку, в якому я зараз живу.І всіх інших людей також.У них все відбувається поспіхом і зовсім не по-людськи.Немає вільної хвилини, аби зупинитись і віддихатись.Зупинятись-це привілей важко хворих.Але дехто помирає в дорозі.

Комментарии

Зарегистрируйтесь или войдите, чтобы добавить комментарий

Новые заметки пользователя

PROSTOYKARANDASH — Птицами

39

давно не було так боляче

37

пахне кавою і розпачем

44

бережи її

43

бережи себе

40

Как-то раз, когда мне было всего 4, со мной папа играл в войнушку и притворился мёртвым. Я заплакал, и на мой крик прибежала мама. Увидев...

38

Сигарет больше нет. В кофейной банке, на дне - пыль. И если б сейчас явилась смерть, То я бы ее полюбил.