Ладно, почну з того шо я спала всього тількі 2 годинкі, і мені навіть норм, і тількі одна людина знає чого. "а я высплюсь, знаешь почему? - нет, почему? - потому что я умница." Так вот, в 9 годин мене почали будить з криками: ооооля ты не успеешь, нужно было ночью спать, хватит дрыхнуть, просыпайся собирайся". Ладно, так як я збираюсь мільйон днів, мамі стало скучно і вона поїхала без мене. Це як якійсь навіть намьок був, Оль, подумай перед тим як вийти, не спіши. Ну да ладно, я вийшла.
Помню ми колись ішли весною, і було дуже-дуже жарко, і всі сказали шо літом не будем виходить на вулицю дньом, бо це сущій ад. До чого це? А до того шо на вулиці 30 градусів блять! І це тількі 10 ранку.
Дальше, ішла вже на театральній, мала іти через Мармелад, але захотілось піти через Аміго, і не зря ;) Біля Аміго танцювала АГРОМНА БЄШАНА ПАНДА! Я ішла і улибалась як дура, яка ж вона мила. Жирна, агромна, весела панда. Це так у нас цирк рекламірують. Зашла в 32 по воду. Там була літрова спрайт, да, ідєально. Але так як я дуже модна і сказала: дайте мені ту велику бутилку спрайт. Мх. Дали мені 2 л, і це все того шо я пабєдітєль по жизні, ну да ладно, мені понравилось.
Прийшла я до паспортного стола, зашли з мамою і там навіть не було чергі. А.. до чого я говорила шоб подумала добре перед тим як вийти, ми не взяли ДОЛБАНУ БУДИНКОВУ КНИГУ без якої паспорт хрєн видадуть. Яяясно. Дальше мій поход дамой.
Прийшла, посварилась з папой. Бо спочатку він казав:"а что нужно было брать эту книжку??" а потім так сразу "а почему вы не взяли ее с самого начала". господі яка я була зла, накричала, вийшла з дому.
Покі йшла, мені казалось шо на дворі 300 градусів, от атвічяю. В маршутці спочатку чітала цікаві факти по тєліку, а потім.. почались відео різні про НЛО, дивилась "не відводячи очей"(в лапках бо настіна фраза). І не просто відео зняті на мобільний або ужасна якість і ніфіга не видно, нє, тупо все видно і понятно. Мені понравилось.
Карочє, приїхала знов, панди не було. Ішла сумна, зла ізза жари, і мені на встрєчю іде хто? хм. зазуля. оо ну спасіба, якого хєра ти робиш на цій вулиці цим ранком в цей долбаний день? ти живеш овер 1000000 км від цього місця. злостькішкімєсівохардкор. він улибнувся, ну да ладно.
Прийшли ми. І шо? Канєшно в них обідня перерва час. Мені було плєвать, я сіла і слухала музику. Прийшли ще потім якісь люди і їм прийшлось тоже слухать мою музику. Через наушнікі, але чути ідєально бо волають як обично.
Весь час я підписувалась почьті, ржала щє з мами, рилась на тел і всякє.
Дальше. Настав мій час. Я посилала думкі в свій мозок, шоб хочь підпис вийшов атлічний. 1 раз треба було підписаться на зеленій штуковіні - ідєально підписалась. 2 раз тоже на штуковіні - знов ідєально. 3 раз на паспорт. І шо? Я все іспортила. я.все.іспортила.
- вітаю вас з першим паспортом!
- мам купи спічкі
- нашо?
- я його спалю.
Але чєсно, мені настількі похєр, шо я навіть дивуюсь цьому.
Приїхали додому, папа попросив паспорт подивиться, бо я сміялась з фоткі і його це зацікавило, ну так вот:
- мм по сравнению с тем, какие фотографии у людей в 16 лет на паспорт, то у тебя еще супер-классная фотка.
дякую.