Як будь-яка інша історія,
ця історія добрих дитячих стосунків
поступово добігає кінця.
Підлітки в стані вічної
застуди і закоханості,
котрі намагаються звести до купи
розлоге плетиво подорожніх вражень
врешті вмовкають заворожено
під травневим дощем,
який ховається в їхньому волоссі,
аж його тепер
звідти і не вичешеш жодними гребенями.

С кільки минуло часу,
скільки всього трапилось…

.давненько я вже тут не писала, так дивно, неначе щось не так ! Та й практично немає в мене нічого нового, тай нудно писати щось вже не те, це все вже пройшло… звичайний день в колі друзів, от як можна бути такім телепнем, (раз на те пішло діло, то вибач мені хто з нас хлопець, і хто кого моє кликати гуляти, якщо тобі нецікаво чи ще щось, то кажи не соромся…. от це мене трошкі бісить, і те що як тобі захочеться так ти і робиш ! і напевне мені потрібно було сказати "пентакіл " що за брєд, я ж нічого в цьому не розумію.

Небо дуже вже гарне, аж ух, так гарно, хочеться дивитись і дивитись, неможна намилуватись)

Буде згадувати все, що втратив,

і забувати усе, що вмів.

Буде рибалкам давати поради,

щоранку чіпляючись до їх човнів.