Все якось так складно і водночас легко.Дивина…Мені здається, що усе це просто у мене в голові.І думки не складаються воєдино, і все менше зрозуміло.Я заплутую сама себе з дня у день і тепер навіть не знаю як розплутатись.Я у величезному клубку непорозуміння і як маленьке кошенятно просто напросто граюсь з ним, штовхаючи лапкою.Стільки часу я постійно думала і обдумувала усе до дрібниць, а зараз у голові ні єдиної думки.Здається, мій мозок більше не здатен на працю, він просто відмовляється від цього, йому треба відпочити.Але проблема в тому, що так я почуваю себе дурною і не здатною ні на що.Для того щоб жити мені потрібно думати і робити це постійно.