1 августа, осталось 9 дней к моему др, а точнее уже 01:08, 2 августа, уже 8, ну здорово,15 скоро, не верится мне, почему-то.не хочу я его.. сегодня встретилась с сп, хх, такой хороший он однозначно, но что прошло, то прошло, старое не вернуть.так же от скуки покрасила кончики волос черным тоником, а получилось зеленым, ихих но вообщем не было у меня настроения, все мне казалось грустным и печальным.чувство одиночества у меня, ужастно так дивно – між нами ніякої близькості тільки ці кілометри і різні умовні бар'єри ув обіймах твоїх я гойдався би наче в колисці але замкнуто брами зачинено парки і сквери і ніщо не римується – двері не входять в одвірки і маршрути в квитках і сеанси підкреслено різні навіть кров і любов ми розлили по різних пробірках навіть слово і зойк все ніяк не вкладаються в пісню це так дивно усе бо щоденно щонічно ніколи не виходжу із тебе як не виходять з запою і хапаю мов риба повітря – налякано кволо: дай дихнути тобою дай ще раз дихнути тобою